Постіль тобі я сама постелила:
Знаю, прийшла ти з роботи в утомі,
Хочу, щоб тихо було в нашім домі,
Навіть Мурку не дозволю мурчати,—
Хай він іде собі з хати.
Спи, моя мамо! Нехай тобі сниться
В нашому полі висока пшениця.
А за пшеницею, там, у долині,
Льон розцвітає, мов оченьки сині,
Полем веселим ідеш ти у ланку...
Спи, моя мамо, до ранку!
Ти будеш спати, а я за годину
Кінчу тобі вишивати хустину:
Вишию вишеньки спілі,
Схожі на ті, що на гіллі,
А поміж вишеньок — сливи...
Спи, моя мамо, щасливо.
Заполоч в мене шовкова, барвиста,
Вишию ще на хустиночці листя
Рути, зеленої м'яти,
Що в квітнику біля хати.
Зробиться в мене хустинка
Гарна, немовби картинка!
Завтра, як прийде світання до хати,
Будем, матусю, тебе ми вітати:
Вдвох привітаємо з татом
З Восьмого березня святом!
Дам я тобі в ту хвилину
Вишиту шовком хустину.
М. Познанська
Немає коментарів:
Дописати коментар